Привіт з Вірменії!

Рейс Київ — Єреван замість аеропорту Звартноц здійснив посадку на коньячному заводі ArArAt!

Температура за бортом 40 градусів міцності.

Якщо Karifood рекомендує, значить, можна пити!

Але коньяк це ще не вся Вірменія!

І щоб це довести, я проклав водно-туристичний маршрут:

— Так-с, спочатку ми поїдемо сюди, тут поп’ємо водички, потім поїдемо ооооось сюди, тут вода «другий місце в світі», а потім поїдемо ось сюди!

1. ПУЛПУЛАКИ

Що робить єврей на історичній батьківщині, зійшовши з трапа літака? Він падає на коліна і цілує землю!

Що роблю я? Я шукаю пулпулак і п’ю холодну та смачну воду!

Що таке пулпулак?

Пулпулак — це питний фонтанчик, з якого чиста та смачна водичка ллється цілодобово!

Термін складно перекласти дослівно, але останній склад «ак» (ակ) — по-вірменськи означає джерело.

Щодо «пул-пул» лінгвісти розводять руками в розгубленості, але я багато думав і переклав як  «буль-буль».

Не думаю, що у місцевих варто питати — а де тут буль-буль-джерело — сміятися будуть.

Буль-буль-джерела покривають всю країну. Рахувати марно. Я думаю, що на кожні сто жителів мінімум один пулпулак є!

Пулпулак — це символ невичерпної сили і життєстійкості вірменського народу.

Тому прикро, що в путівниках одне і те ж про Арарат-виноград, про Гарні-Карабах, про Севан-Єреван, але ні слова про таке чудове «культурне і соціальне явище» як фонтанчики з джерельною водою, що «втамовують спрагу фізичну і духовну». Ех.

На фото найголовніший пулпулак країни — «7 джерел».

Він побудований (ось як ставляться до пулпулаків — їх будують!) у 1965 році талановитим архітектором Спартаком Кндехцяном.

1965 — 2016 рік! 52 роки було б цьому пулпулаку, якби не вандали, які одного разу вкрали всі сім джерел, точніше самі металеві голівки джерелець.

У 2010 році пулпулак реставрував чудовий вірменський дизайнер Нур. На цей раз варвари вкрали 3 з 7 голівок фонтану.

Найцікавіше, що крадуть в трьох кроках від Національного музею та під носом Будинку Уряду на площі Незалежності.

Загалом, пулпулак — це як вай-фай в місті.

Можна водички попити,

а можна і фрукти помити.

Для туристів, звичайно ж, є і бутильована вода, як, приміром, у Radisson Blu Hotel Yerevan.

Водних брендів в Вірменії з дюжину. Серед них вода з креативною назвою «Ной»!

Знав би сам Ной, що дивом уник загибелі від води, що його ім’ям назвуть воду!

— Який такий бутильований вода? Навіщо купувати вода в магазині, коли можна ось так от — і дуже смачно і зовсім безкоштовно!

Пулпулаки — це не тільки про «вгамувати спрагу», це ще й місце для побачень!

Кожен порядний вірменин у міру свого будівельного таланту повинен крім сина, дерева і будинка ще пулпулак побудувати.

З дитинства пам’ятаю, як зібралися всі дорослі чоловіки нашого двору і довго, під гучні обговорення і суперечки, будували пулпулак. Привозили цемент, обговорювали дизайн, копали траншеї, курили тютюн і пили вино!

Шкода, що у мене, семирічного, не було ще фотоапарата!

Дуже часто пулпулаки подвійні — для дорослого і дитини.

І дуже рідко, коли вони не працюють, як на фото — новобуд у місті Татев.

Коли був маленький (а я 10 років прожив під палаючим над Араратською долиною сонцем), ми, діти, ось так і пили воду — зажмеш сусідній краник і обливаєш дівчат водою.

Але подорослішавши, звички не міняються — правда, причина вже інша — тепер затискаєш сусіднє джерельце, щоб собі коханому побільше!

Пару раз зустрілися інноваційні пулпулаки з модерним краником. Але це рідкісна і непотрібна надмірність. Фонтанчики тим і гарні, що вода в них тече постійно.

Порівняйте з Дубаєм, де капілярне зрошення і вода дорожчі, ніж бензин, або з Києвом, де кубометр води коштує як ящик коньяку 10-річної витримки.

— Слухай, ахпер джан, я тобі вірменською мовою кажу — бери три пляшки коньяку, одного баранчика та приїжджай!

Вся країна забудована пулпулаками — вони всюди, у дворах і на проспектах. У містах їх більше, в селах поменше. Це тому, що в селах люблять, щоб поряд з будинком своє джерело було.

У кого немає свого будинку, той п’є з гірської річки, чим і займається автор цих рядків.

Місто Діліжан

Шедевр архітектурного зодчества. На жаль, помилуватися каскадом водички не вдалося. Ремонт, цемент ще не висох.

І тут теж води немає, навіть лев від спраги всох.

— Я тобі один розумний річ скажу, тільки ти не ображайся! Куди нас цей Фрунзик привіз? У цьому його Діліжані зовсім води немає!

— Слухай, Міміно, думай, що говориш! А це тобі не вода чи що?

Особисто для мене немає нічого смачнішого за воду, яку я в дитинстві пив прямо з джерела на «джерелах» в Араратській долині, але туди я ще не добрався.

А поки підказка для туристів — чудова вода в Апарані. Саме тому за апаранським хлібом сюди їдуть з усієї країни.

Один із секретів гарного хліба — це хороша вода.

Стопка найсвіжіших коржів прямо з тандира! Місцевий джигіт Агасі намагається врятувати Карі — донести їх до машини неможливо.

До речі, Агасі сказав мені: «Антон, джан, якщо ти раптом забудеш моє ім’я, то згадай знаменитого тенісиста Агассі!»

Дуже смачна вода і в Гарні! Саме тому з римських часів вірменські царі саме тут будували собі палаци.

Звичайно ж, вода у Вірменії всюди хороша, але в різних пулпулаках вона відрізняється смаком, мінералами, атмосферою навколишнього простору. У багатьох єреванціі є свої улюблені пулпулаки. Наприклад, у Карі, моєї супутниці по подорожам, це «7 джерел» та на маленькій затишній площі Азнавура по вулиці Абовяна.

Загалом, Вірменія без пулпулаків — це зовсім навіть і не Вірменія!

Я б рекомендував вірменському уряду подати заявку до ЮНЕСКО на визнання ще одного об’єкта культурної спадщини людства!

Чи почують мене бюрократи-чиновники, у яких з під носа крадуть пулпулаки?

2. МІНЕРАЛЬНА ВОДА «ДЖЕРМУК»

60-ті роки ХХ століття — це розквіт архітектурного «сталінсько-вірменського ампіру» і розквіт всяких там постанов партії про те, що кожна республіка має забезпечити потреби трудящих — зміцнити здоров’я в мінерально-санаторних закладах.

Так і народився один з культових вірменських брендів — Джермук.

Минуло 70 років і зараз повним ходом йде реконструкція.

Через місяць площу перед центральною будівлею заводу буде не впізнати — асфальт, квіточки і лавки.

Пролетіти 2000 км і в глушині вірменських гір зустріти земляків-українців — ось це подорож!

50 інженерів-фахівців протягом дев’яти місяців монтують, тестують і запускають нову розливну лінію та інше обладнання.

Українські інженери працюють — український Karifood приймає роботу!

Роботу здав — прийняв!

Ліворуч — готова пляшка, а праворуч — те, з чого вона видувається.

Сподіваюся, саме ця партія полетить до України.

Ось як побачите таку етикетку — відразу купуйте! Karifood рекомендує!

Крім України, вода експортується ще в 39 країн світу.

На моніторі відстежується кожна пляшка, яка проїжджає конвеєрною стрічкою. Якщо не долили, то пляшка автоматично знімається з лінії.

Головний інженер заводу розповів:

— Шкодую про те, що в джермукській воді потрібно доводити мінералізацію до стандартів, прийнятих у ЄС і США. Але, що робити?! Якщо хочеться експортувати і отримувати за це гроші, то доводиться підкорятися. Хоча, моя думка, якщо природа задумала воду саме з таким вмістом мінералів, навіщо втручатися в її склад?

Прихопивши спеціальну пляшечку для туристів, ми вирушили гуляти по курорту.

У місцевих озерах плавають качки.

У камінні ховаються чарівні ящірки!

Джерела одягнені у мідні труби.

Взимку працює лижна траса.

Центральна мінеральна галерея.

У кожного крана над глечиком своя температура води, від 20 до 65 градусів.

Я вибрав 50 градусів. Треба буде взимку приїхати, погрітися!

Який вірменин не любить джермукської води?!

Поруч із санаторієм з висоти 2100 метрів, а точніше з висоти 60 метрів, спадає Джермукський водоспад.

Повз водоспад, на радість туристам, бігають олені.

Джермук, до нових зустрічей у магазинах України!

3. КАВА ТА КУЛЬТ ДЖЕЗВИ

У довідниках для мандрівника нічого немає про вірменські традиції кавування.

У вірменській традиції заварювати каву треба в джезві і тільки в джезві.

У центрі Єревана є навіть пам’ятник джезві.

До речі, серед вірмен, як і серед українців, дуже поширений жаргонний сленг — «турка».

Поважаючий себе вірменин не питиме каву з турки, він п’є каву з джезви.

Вірменська традиція — це купити зерно і, сівши навпроти гостей, за розмовою змолоти і заварити свіжу та міцну каву.

Але традиції відступають і зараз вже рідко побачиш у руках домашню кавомолку. Навіщо, коли в магазинах продається мелена кава?

У той час, як весь світ розвиває і підтримує культуру фермерських плантацій, тут по-старому п’ють саму дешевеньку робусту, найтемнішого, майже згорілого обсмажування. Смак кінцевого продукту в горнятку можете собі уявити. Тобто, мало вміти готувати, важливо ще, з чого готувати.

Здавалося б, кавова країна (чай тут рідко п’ють), а добру каву знайти нелегко.

Процитую Karifood: «… у той час, як світ накрила третя кавова хвиля, до Вірменії не докотилася ще й перша».

Каву смажать прямо на ринках до стану чорного вугілля. Вірмени до такої кави звикли і п’ють її із задоволенням, у величезних кількостях з ранку до вечора.

Якість кави не могла нам зіпсувати гарного настрою. Ми приєдналися до місцевого населення і також випивали по 5 — 10 горняток на день.

Кавовий дворик при бібліотеці Мірзояна. Тут по-справжньому смачні десерти. Причому кожен день готують те, для чого є свіжі продукти, і ти не знаєш, яким солодощами пригощатимуть до кави.

Кава з бастурмою.

Кава зі смачнючим горіховим пирогом у дворику бібліотеки Мірзона.

Східні солодощі будь-яку каву зроблять солодшою і смачнішою.

Парочку адрес, де можна знайти східні солодощі в Єревані, знайдете на сайті karifood.com

У Діліжані сподобався смак кави, завареної в глиняній джезві.

Ми все ж знайшли місце з кращим кавовим зерном та альтернативною заваркою кави — кав’ярня Сoffee brew bar у Діліжані.

Дві дівчини переїхали з Єревану до Діліжану, щоб у покинутому овочевому магазині відкрити кавовий стартап і готувати відмінну, а, можливо, й єдину кавову альтернативу у Вірменії.

Якщо ви хіпстер або просто любите альтернативну каву, обов’язково відвідайте Сoffee brew bar. 

Тут і домашня перепічка, і невелика бібліотечка.

Сфотографувалися у вітрині Сoffee brew bar і поїхали далі.

Вся надія на нове молоде покоління, яке змінить кавову культуру країни на краще.

На фото єреванська кав’ярня Coffeestory.

Для тих, хто скаже пароль «ми з Karifood», бариста Андо і Артур (вони на фото вище) з Coffeestory можуть спеціально приготувати ексклюзивну червону каву з трояндою!

Цього напою немає в меню, але для наших друзів все можливо. Головне — попередьте заздалегідь — щоб встигнути купити правильну троянду для напою.

4. ВИНО

Так вийшло, що планове господарство СРСР ухвалило, що в Грузії будуть робити вино, а у Вірменії витримувати коньяк. Але вино у Вірменії не гірше, ніж у сусідів. Я, наприклад, у разі вибору куплю саме вірменське вино. Так як традиції виноробства за радянських часів зруйновані, треба знати, вина яких заводів можна купувати. Слава Богу, завдяки ентузіастам, традиції й технології потихеньку відновлюються.

Сміливо рекомендую три виноробні: Karasi Zorah, Zara Wines, Armas. Це відмінні вина, за які не соромно, і я всім рекомендую їх спробувати. Виноград у Вірменії росте спеціально для вина, а не тільки для їжі.

Я, може, і більше б порадив, але відпустка була не дуже довгою!

Знайти компанію для вина? Та не проблема!

Ви взагалі навіщо хочете до Вірменії? Невже на гори дивитися?! Головне багатство Вірменії — це люди!

Офіціант: — Що замовляти будемо?

Ми: — Хочемо душевну єреванському ніч.

Офіціант: — Тоді можу запропонувати вино і тістечка!

У Єревані ми знайшли для себе ресторанчик Wine Republic. Тут зібрана чудова колекція вірменських і світових вин.

Моя порада — якщо бачите, що у закладі багато західних іноземців, то сміливо заходьте. Вони за вас знайшли всі смачні точки.

Туристів у Вірменії небагато, здебільшого це емігранти-вірмени і європейці, що працюють за контрактами. Ціни у Вірменії плюс-мінус приємні.

Тим, хто розуміється на вині та їжі, рекомендую оселитися на вулиці Сар’яна. Мало того, що тут музей великого художника, так ще й дюжина закладів, де можна смачно поїсти і весело випити.

Але вирішивши провести свою подорож на Сарьяна, переходячи з одного закладу в наступний, ви ризикуєте пропустити решту Вірменії.

Тут вино — пробувати не перепробувати!

Прості смачні закуски а-ля іспанські тапас, але з локальних делікатесів — бастурми, сиру лорі, домашньої бринзи.

5. КОНЬЯК

Коньячний час 13 годин 23 хвилини. Але нам сюди не треба. Справа в тому, що це не той коньячний завод, який нам потрібен.

Той, що нам потрібен — навпроти.

Головні букви Вірменії є, а годинника немає. Арарат, будь ласка, зробіть собі теж годинник.

Пробратися на АрАрАт нелегко.

Але можливо!

Що там чути? Процес йде?

Бочка №4062 з міста ЄРИВАНЬ

Спідниця бочки.

Найприємніший момент.

Ануш!

Це як по-нашому — Будьмо! Тільки ніжніше!

Надбання республіки.

Вистачить на всіх!

1988 рік — пора відкривати!

Якось я не здогадався дізнатися, що ж ці всі цифри означають.

6. ІНШІ НАПОЇ

Вчимо букви: ԿՎԱՍ — КВАС.

Звичайно ж, вірмени крім джерельної і мінеральної води, кави, вина, коньяку п’ють ще й квас, і пиво, і кока-колу, і лимонад, і чорний чай (дуже рідко, я особисто не зустрічав таких).

Ще я не згадав про такі національні напої, як мацун, чай заварений на чебрецю і домашній айвовий самогон. Про це як-небудь наступного разу.

ЕПІЛОГ

Як і належить на всьому пост-радянському просторі, вірус російсько-кримінального шансону міцно сидить і у місцевих головах.

Панове, не пийте «Мурку» — козенятками станете!

І хоча можна зустріти ось такі кльові написи, українці у Вірменію приїжджають рідко, а даремно!

Вже сідаю і пишу такі дві статті про те, як ми їхали з Хор-Вірап і Татев, а потім про Матенадаран. Або навпаки, спочатку про розумні книжки, а потім про все інше.

Шат шноракалутюн тревел-партнерам, справжнім друзям мандрівників!

Літайте літаками AirArabia!

Ночуйте в готелях Radisson BLU!

Якщо вам треба організувати конференцію або міжнародну корпоративну летючку в Києві, то тільки у Ready&Go!